Сайт сімейного психолога Вікторії Гончарової

Агресія та кордони особистості

Коли ми говоримо про профілактику сімейної агресії, то як правило, йдеться  про вторинну профілактику, тобто випадки агресії вже були, їх наслідки відомі стороннім особам, робота психолога – психотерапевта направлена на ліквідацію напруги та навчання іншим формам реагування. ...

Вперше з проблемою агресії, як проблемою кордонів я зіткнулася досить давно, коли проводила консультації для подружніх пар, що потрапили в  кризову ситуацію. Спілкуючись з ними, я була вражена, наскільки розмито вони уявляли собі як особисті кордони, так і кордони свого партнера. При цьому, кожна сторона була впевнена, що порушуються саме її кордони, а вона ледь тримає оборону.
Найцікавішим було те, що звичайне „розмовне” консультування не приносило відчутних плодів, але було дуже часо- та енергозатратним як для подружжя так і для терапевта.Тренінгова програма з програванням кейсових вправ та рольовими іграми була результативнішою, але ці результати вимагали тривалої підтримки з боку терапевта, і тільки невеликий відсоток пар говорив про позитивні зміни, що тривали більш як півроку.
Під час спостереження за спілкуванням клієнтів, які отримали найкращі результати, була помічена зміна їхніх звичних рухових паттернів: так, якщо на початку роботи їхні рухи, як пари, були дисгармонійними, то в процесі змін у стосунках почав вимальовуватися певний „баланс в діалозі рухів”, і це наштовхнуло на гіпотезу, щодо успішності роботи з конфліктами саме через рух,  через прояв особистих кордонів в імпровізаційному танці на задану тему. Ці заняття дали можливість клієнтам розповісти свої історії один одному без образливих фраз, з максимальною чесністю. 
Такі тілесні „Я-повідомлення” розказали набагато більше ніж їхні словесні запити, бо, як відомо, тіло не бреше.Термін „агресія ” завжди розглядається з одного боку – як приниження однієї особистості іншою, але, з іншого боку, будь-яка агресія пов’язана з рухом вперед, з неможливістю (небажанням) проживати життя в заданих кордонах.

Коли ми говоримо про профілактику сімейної агресії, то як правило, йдеться  про вторинну профілактику, тобто випадки агресії вже були, їх наслідки відомі стороннім особам, робота психолога – психотерапевта направлена на ліквідацію напруги та навчання іншим формам реагування. Але чомусь ніхто не звертав увагу на можливість первинної профілактики початкових форм агресії, як нечутливості до кордонів інших ,  котру можна побачити в звичних, побутових рухах.
Спостереження за клієнтами різного віку і статі, які були схильні до різних видів агресії показали, що в момент агресивних дій у людини відсутнє зовсім або слабке (нестійке) відчуття центрування та заземлення, направлення рухів кінцівок хаотичне, переважно вгору і вперед, тулуб напружений, голова нахилена вперед. Рухи швидкі та різкі дихання часте і неглибоке. В такому стані людина не може адекватно оцінити як свої психологічні кордони, так і наявність кордонів іншого.


Виходячи з вищенаведеного, для первинної профілактики агресії, потрібно навчити клієнтів розпізнавати початкові, первинні прояви агресії, бачити кордони іншої особистості та тримати свої,  вміти знаходити „заземлення” , усвідомлювати особисту цінність за рахунок центрування, та розуміти, активізація яких рухових центрів може підсилити агресію.Саме для цього була створена програма „ Кордони тіла, кордони руху, кордони спілкування”.


Вікторія Гончарова. 
Практичний психолог, тренер ІТДТ